Ви, дорогі мої ветерани, зберегли і подарували нам, нині сущим, Україну.
Зараз ми будуємо її державність. І це чудово, адже кожен народ прагне реалізуватися через державність.
Ми – за суверенну державу, під небом якої у нашій благословенній Україні усі без винятку нації почувалися б, як удома. Адже коли воїни визволяли нас, часто ціною свого життя, - ми ж не питали, якої вони віри, нації чи групи крові.

 
Особлива подяка – трударям тилу, а також – доземна шана і уклін матерям-вдовам, які взяли на свої плечі весь тягар чоловічої роботи і вивели в люди дітей-напівсиріт, навчивши їх жити по совісті. Сьогодні День Перемоги і День матері. І в цьому є особливо глибокий зміст. Без матерів наших не було б і нашої Перемоги.

Дорогі ветерани!
Ви – наші великі Предтечі, перемогли фашизм зі святою вірою в те, що всі на Землі народи – богообрані і рівновеликі. І ми цю вашу віру повинні зараз нести високо, пам’ятаючи, що перед Господом усі рівні. Перед Батьківщиною усі рівні. Перед відповідальністю за долю нашої землі – усі рівні.

Як Президент України я зроблю все, щоб бути гідним вашого високого прикладу.

 
Дорогі співвітчизники! Всі, хто впав на бранному полі за праведну справу, для нас живі. І житимуть, допоки існуватиме світ, допоки існуватиме Україна.
А Україна вічна. Тож вічна пам'ять полеглим.
Слава нині сущим переможцям!

Многая і благая літа. Народові-переможцю - слава!