Наш час, попри всі його багатозначні виміри, увійде в історію, як час самопізнання, осмислення історичної ролі окремих особистостей на теренах незалежної України. Залишитися один на один з редакційним монітором вирішив через те, щоб зберегти у пам’яті читачів найважливіші події, які пов’язані з діяльністю начальника Південно-Західної залізниці Олексія Мефодійовича КРИВОПІШИНА.

Олексій Кривопішин очолив колектив столичної магістралі, очевидно, у найскладніший для країни час. Економічні негаразди ятрили суспільство.

  У 2002 році на терені українських залізниць відчувався сплеск сміливих, а головне, здійснених ідей з грандіозного перетворення транспортної інфраструктури до сучасних умов. Тоді Південно-Західна залізниця згідно з планами Героя України генерального директора Укрзалізниці  Георгія КІРПИ мала переводити увесь магістральний рух поїздів до умов функціонування за прискореними європейськими стандартами. Уточнимо: на відміну від інших сталевих магістралей на столичній залізниці мали функціонувати не один – два швидкісних маршрути поїздів, а десятки й у різних напрямках. Саме тоді  магістраль отримала вектор прискорення з точки зору свого розвитку. Техніко-економічний поступ на просторах залізниці безмежний. Для транзитної залізниці, якою є Південно-Західна, це було і залишається пріоритетним завданням. Керувати майже 70-тисячним колективом у таких реаліях сучасної економіки, як інфляція, політичні катаклізми на вищих щаблях влади було непросто. Але Олексій Кривопішин разом з очолюваною ним командою справжніх професіоналів вистояв. Чи варто це назвати патріотизмом? Думаю, так.

Де ж витоки патріотизму Олексія Кривопішина?  Патріотизм починається з малого - з любові до місця, де ти народився, де живеш, з любові до своїх батьків, до своєї історії, до рідної мови, до справи, яку ти виконуєш. Родом О. Кривопішин з села Волинцеве Путивльського району, що на Сумщині. Батьки його були звичайними людьми. Від них майбутній керівник столичної магістралі перейняв просту істину – досягти чогось путнього у житті можна лише власною невтомною працею, викладаючись на сто відсотків. Лише тоді до тебе прийде повага від оточуючих, лише тоді твоє власне сумління буде чистим. Він так і діє.

 Ця істина завжди у пошані серед залізничного загалу. Можливо, тому і вирішив Олексій пов’язати власну долю із сталевими коліями. Тож після восьмирічки – до відомого на всю Україну Київського технікуму залізничного транспорту. Поступив вчитися на експлуатаційне відділення, яке готує й до сьогодні організаторів залізничного руху. Вчився Кривопішин наполегливо, з вогником. Йому до душі припали усі навчальні дисципліни, адже вважав, що в житті все знадобиться. Так, врешті-решт, і сталося. Професійні ази отримав, працюючи складачем поїздів на станції Київ-Волинський у 1978 – 1979 роках.  Але процес  набуття професійного й життєвого досвіду на цьому не завершились. Попереду у О. Кривопішина – служба у війську. А згодом – навчання у Харківському інституті інженерів залізничного транспорту. Назва факультету говорить сама за себе. «Управління процесами перевезень на залізничному транспорті». Вже після закінчення вищого навчального закладу він щоденно осягав ази керування залізничними підрозділами, людьми, оволодівав методами взаємовідносин з вантажовласниками, з діловими партнерами та владними  органами.  Одночасно з набуттям особистих ділових якостей Олексій Мефодійович активно поєднував професійну діяльність з великим спортом. У 1989 році він закінчив Київський державний інститут фізичної культури. Здолавши ще один щабель на шляху до життєвих перемог, О. Кривопішин незабаром стане майстром спорту СРСР з веслування на каное.  У майбутньому з його легкої руки відновлять роботу столичні спортивні школи олімпійського резерву ДФСК «Локомотив». Але це буде згодом.

Сьогодні, з висоти минулого часу стає очевидним: Олексій Кривопішин йде непроторенним  шляхом. І долає його достойно. Зрозуміло, цю життєву колію він прокладав не наодинці. На всіх етапах його кар’єри поруч були наставники, колеги, друзі . З 1985 до 1993 року О.М. Кривопішин обіймав посаду заступника начальника Українського центру по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті (УЦОП). То були роки самоствердження його як галузевого менеджера, період набуття фахової зрілості. Ця робота дала дуже багато: і з точки зору досконалого керування великим підрозділом, і з точки зору спілкування з персоналом не казенним стилем, а людською мовою. Завдяки цьому розширено творчий  кругозір Олексія Мефодійовича, як координатора заходів заради успішного функціонування пасажирського господарства на терені українських залізниць  Тут було, де прикласти творчих зусиль майбутньому керівникові Південно-Західної магістралі О. Кривопішину як фаховому залізничнику. Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті до сьогодні  є важливою технологічною структурою, що забезпечує безперебійне функціонування пасажирського господарства усіх залізниць країни. За підтримки з боку тогочасного начальника Південно-Західної залізниці Бориса Олійника Олексій Кривопішин досяг чіткої роботи електронної системи з продажу залізничних квитків  «Експрес». Саме ця чіткість стала фірмовим стилем роботи величезного штату УЦОПу. Впродовж наступних п’яти років працював у центральному апараті залізничного транспорту – Укрзалізниці на посаді заступника начальника головного пасажирського управління – начальником Українського центру по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті. 

Вміння приймати принципові рішення і нести за  них відповідальність – ось чого вимагав від підлеглих О.М. Кривопішин у молоді літа. Цього ж стилю він дотримується і в зрілому віці. Лише відчує, що за щире від нього довір’я йому відплачують підступністю, байдужим ставленням до дорученої справи в О. Кривопішині оживає біль душевної втрати за особистістю. Проте це відчуття ніколи не кидає його у розпач, а мовби ще дужче мобілізовує його моральні  та фізичні сили на подолання проявів непрофесіоналізму, нехлюйства, відкритого ігнорування галузевими канонами.

З 29 жовтня 2002 року по теперішній час О.М. Кривопішин очолює столичну магістраль. На цій посаді він зумів згуртувати та об’єднати навколо себе фахівців-однодумців, яким вдається вирішувати найскладніші виробничі завдання. Новаторські підходи, пошуки нових резервів для налагодження транспортного конвеєра – то складові успіху багатотисячного колективу.  Відповідальність за власні вчинки природно породжує вимогливість з боку керівника залізниці до його колег. З призначенням  нового керівника особливу увагу на залізниці було приділено технічному вдосконаленню, впровадженню новітніх технологій у локомотивному, вагонному, пасажирському господарствах, зокрема розширенню спектру послуг на вокзалах і в поїздах. За його ініціативи проведено велику роботу щодо стабілізації виробничо-фінансової діяльності і реструктуризації залізниці.  Це уможливило зберегти  колектив залізниці у складних умовах світової економічної кризи.

Пам’ятний перший інспекційний об’їзд нового керівника Північним кільцем Київської дирекції залізничних перевезень, а згодом – глибокий аналіз діяльності всіх залізничних дирекцій, який дозволив виявити низку суттєвих зауважень щодо стану колійного та енергетичного господарств, підгалузі сигналізації та зв’язку. Сильний людський потенціал, який задіяв О.М. Кривопішин на всіх галузевих щаблях, та рівень інновацій, що було започатковано, доволі швидко змінили багато справ на краще. Сталися радикальні кадрові зміни, було суттєво підсилено менеджмент управління залізниці та залізничних дирекцій. Розглянуто і деякі економічні питання. Як відомо, магістраль перераховує до державного бюджету чималі кошти за землю, три чверті якої перебуває у підрозділах  галузевої служби колії. Тому керівництвом залізниці було визначено завдання з термінового отримання з місць уточнених даних з інвентаризації землі. Було прискорено процес ліквідації або передачі в оренду підприємств торгівлі і харчування.

Ефективність роботи залізничних економістів та комерсантів не влаштовувала керівника залізниці через те, що рівень дебіторської заборгованості сягав величезних сум. Чітка співпраця фахівців всіх служб із залізничними юристами у сфері подачі позовів до судів різних інстанцій врешті-решт навела лад у справі несплати за надані залізничниками послуги.  

Відомо, Південно-Західна магістраль – провідна транзитна залізниця України  у сфері перевезення вантажів. Одночасно, понад третину пасажирських перевезень Укрзалізниці здійснюється столичною магістраллю. У Києві перетинаються майже всі вантажні і пасажирські потоки, випробовуються нові моделі управління перевізним комплексом, народжуються цікаві і прогресивні ідеї з метою удосконалення роботи транспортного комплексу. Одним із основних пріоритетів розвитку столичної магістралі є розбудова міського та приміського пасажирського транспорту мегаполісу. Теоретичні наукові дослідження і практичні висновки начальнику столичної магістралі вдалося втілити під час впровадження у дію проекту «Міська електричка». Запропонувавши Київській міській владі використовувати для перевезень кільцеву залізницю навколо столиці, було отримано порозуміння. Тепер кияни та гості міста долають відстань з лівого берега на правий впродовж семи хвилин. А в перспективі навколо Києва передбачається облаштувати 14 станцій із шістьма вузлами для пересадки на метрополітен. Об’їхати місто можна буде протягом 40 – 45 хвилин. 

 Інженерний та організаторський досвід О.М. Кривопішина  завжди допомагає йому тримати високо життєву планку, пронизує, мов струм, чим спонукає до постійної готовності творити. Не на один день. На віки.  Мова, зокрема про впровадження курсування рейкового автобусу між Шосткою і Глуховом. У цього маршруту є реальна перспектива курсування на Новгород-Сіверський і Семенівку, з’єднавши таким чином залізничним сполученням віддалені райони Сумщини та Чернігівщини. 

В останні роки значну частку робочого часу і навіть вихідних днів начальник залізниці приділяє будівництву залізнично-автомобільного переходу через Дніпро та Дарницького залізничного вокзалу. Залізничну складову мосту, незважаючи на недостатнє фінансування будівництва з держбюджету протягом 2008 – 2009 років, впроваджено в експлуатацію. Нинішній Уряд України по-справжньому підставив плече зодчим, які будують транспортний перехід. Завдяки вчасному фінансуванню робіт із зведення автомобільної складової ця споруда має запрацювати на всі сто відсотків у кінці 2011 року.

У полі зору начальника залізниці численні соціальні проблеми залізничників. При ньому відомча медицина мала постійну фінансову допомогу, щоб впроваджувались новітні наукові досягнення та вдосконалювалися методики лікування хворих. У Київській дорожній клінічній лікарні №2 збудовано новий спеціалізований хірургічний корпус. Тепер залізничники столичної магістралі мають змогу лікуватись із застосуванням сучасного діагностичного обладнання, а лікарі проводять операції за новими методами і технологіями.

Прагнення начальника залізниці  підтримувати молодих спеціалістів, працівників магістралі та їх родин проявилася у планах забезпечення житлом – у найближчих намірах Олексія Мефодійовича впровадження програм будівництва житла для працівників залізниці.

Бути ближче до людей праці. Це проявляється і в його особистісному спілкуванні: він глибоко переймається болючою розповіддю навіть не близької для нього людини. На стільки, що готовий віддати, як кажуть, останню копійку, готовий добувати ліки, влаштовувати до лікарні. Але ця доброта – при всій її щедрості і безкінечності неспроможна дати той результат, що його за свою діяльність керівника найпотужнішої сталевої магістралі країни досяг О.М. Кривопішин.

Своєю кипучою (саме так!) невгамовною енергією він плекає культ професіоналізму у кожному працівникові кожного галузевого підрозділу. Має неабияку підтримку від колективу.

Олексій Мефодійович Кривопішин був депутатом Київської міської ради у 2006 – 2008 роках. За успішну діяльність в ім’я киян на початку 2010 року його проголошено Почесним громадянином Києва. Уряд по достоїнству оцінив начальника Південно-Західної залізниці. Його нагороджено нагрудними знаками «Почесний працівник транспорту України», «Заслужений працівник транспорту», а також орденами «За заслуги» всіх трьох ступенів, орденом Ярослава Мудрого V ступеню.

За працю і велика честь. Передовий поступ столичної магістралі, починаючи з 2002 року – це справді історична закономірність.

Віктор ЗАДВОРНОВ